Старі Броди

На фоні вагітного зливою неба лісництво виглядає казковим палацом. І навіть це позолочене одоробало його не псує.

Про те, що в Бродах зберігся замковий палац, знає чимало туристів. Про те, що крім того палацу в місті є ще кілька залишків магнацьких резиденцій, знають хіба що спеціалісти та місцеві жителі.

Приміром, про ось це родинне гніздечко шляхетської родини Тишкевичів (див. фото ліворуч) я б і не дізналася, якби не чудова екскурсія директора Бродівського краєзнавчого музею Василя Стрільчука. Саме цей юний та розумний патріот рідного ркю повів нас з Софією кудись подалі від центру (попередьно показавши мені і його :о)).

Кількахвилинна подорож тихими вуличками від ринкової площі. Десь з правого боку шуміли під'їжджаючі до бродівсього залізничного вокзалу потяги, ми проминули кілька цікавих сецесйіних невеликих кам'яничок, перетнули залізничну колію - і опинилися в передмісті райцентру, районі, що називається Старі Броди.

Саме з цього передмістя колись давно і почало відраховувати свої літа місто Броди. Ось воно, ядро давнього поселення.

Пан Василь веде нас кудись поза хатки Львівської вулиці, ліворуч, до чималенького ставу, обсадженого тополями. (Називається, здається, "Бугай". Асоціації з великою рогатою худобою не в тему - йдеться про птаха-бугая). Десь тут і знаходились ті кілька бродів на річці з образливою назвою Бовдурка, біля яких і почали давно тому селитися люди. Броди в заболоченій рівнинній місцевості - штука потрібна. А тут тим більш зливалося в один відразу два потоки - в Бовдурку вливалася річечка Суховилка.

Поселення зростало, а назвою йому послужили вони ж - броди.

(Докладніше про знахідки археологами старих бродів-переправ читайте тут).

Перша згадка про місто відноситься до часів Київської Русі: в відомому всім за шкільною програмою "Повчанні дітям" великого князя київського Володимира Мономаха згадані і Броди.

Недаремно князь згадував цю осаду: тут відбулися дві зустрічі між Мономахом та Ярополком Ізяславичем, князем з Володимира-Волинського. Сталося це в 1084 та 1085 роках. Перша дата тепер вважається офіційним роком заснування міста. Не дуже точно, звичайно, але все одно: вік поважний!

Розвиток Бродів поблизу бродів було перервано монголо-татарськими агресорами, яких привів на Україну хан Батий в 1241 році. Кілька наступних століть про місто нічого не чути.

Польське місто Броди росло та розвивалося північніше свого давнього попередника. Та і в Старих Бродах життя не затухало.

Доказ цього - гарненький, густо прикрашений ліпниною палац Тишкевичів, в якому зараз розташувалося Бродівське лісництво. Ця ошатна споруда виросла, напевно, наприкінці ХІХ столітття. Гарний двоповерховий ганочок з колонадою, що підтримує балкон другого поверху, естетськи закручена віньєтка гербу на фронтоні (зараз там - український тризуб, а раніше, напевно, красувався герб Тишкевичів), одноповерхові крила з мезоніном згори, цокольний напівпідвальний поверх - в графів Тишкевичів був смак!

Щоправда, як занесло цих литовських поміщиків на північ України, важко сказати. Головна ж резиденція роду знаходилась, здається, в Ляндварові.

І сам палац, і територія навколо - в чудовому стані. Перед головним фасадом будівлі - клумби з нехитрими, проте яскравими квітами, по головній осі до входу в палац та воріт садиби, на вершечку зіркоподібного (діючого? ні?) фонтану стовбичить невідомо чого туди залізший золотий олень - з тих, якими прикрашені вулиці рідного Кам'янця.

Василь Стрільчук завірив, що в інтер'єрах з часів Тишкевичів нічого не збереглося. А шкода. Я б таки спробувала прорватися до середини.

А так - максимум на що спромоглася - це оббігти палац держлісгоспа "Броди" навколо та здивовано зафотографувати симпатичну альтанку над невеликим ставком.

Наскільки я зрозуміла, цей став в народі називають "Грабіна" - і зовсім не через граби на його березі. Якась з графинь Тишкевичів залишила про себе таку топонімічну згадку.

Про палац вдалося знайти всього декілька слів ось на цій інетній сторіночці. Та там головна увага приділяється рослинам, а не архітектурі. На жаль.

Широковідомий та шалено популярний довоєнний путівник Галичиною авторства Мєчислава Орловича теж згадує Старі Броди більш ніж побіжно, проте згадує про пам'ятну таблицю на честь одного з видатних уроженців Бродів Теодора Юзефа Коженьовського (Józef Korzeniowski). Тільки не плутайте його з Джозефом Конрадом (Joseph Conrad), що народився теж на Україні, в Бердичеві, писав переважно англійською, найвідоміші романи - "Лорд Джім" та "Дзеркало морів".

(Україна, здається, не дуже й знає про свого славетного сина, хоча білі плями потроху зникають з нашої літературної карти).

Коженьовський з Бродів (1797-1863) був не лише письменником, а й педагогом. Його внесок в розвиток польської реалістичної драматургії та прози ХІХ століття досить значний. Найвідоміші твори: "Спекулянт" (Spekulant, 1846), "Коллокація" (Kollokacja, 1847), "Родичі" (Krewni, 1854).



Ось два види вулиці Коженьовського... А ось і пам'ятник літератору.