Літо-2008. Вже з новою металочерепицею. Шкода стареньку черепицю...

13 червня 2008 р.

Карта

Координати: 48°54′55″ пн. ш. 26°04′46″ сх. д.

Їдеш собі рівнинною, спокійною Борщівщиною, сюрпризів не очікуєш - аж тут з-за повороту дороги, десь між Гуштином і Колиндянами, по трасі на Чортків та Тернопіль, з'являється казкової краси картинка: над синім плесом височенна дзвіниця храму, така висока в порівнянні з сільськими хатками, така гармонійна. Так, неначе і не Борщівщина навколо, а принаймні Баварія.

Це довженний (понад 3 км вздовж траси, угу) Лосяч, відомий з 1785 р. Щоправда, в ті давні роки село називалося чи то Рогожна, чи то Рогізне. До цього часу під лісом Сандурщина є городище Рогожна. А вже саме як Лосяч поселення фігурує з 1785 року.

На місцевий став охоче приїздять жителі й сусідніх сіл - не за естетикою,а  за рибальством та відпочинком.

Поруч з костелом - старий мурований млин (до речі, саме він, здається, є найстарішою спорудою села. Принаймні на це вказує дата "1872" на його бічному фасаді), а навпроти - забавне сусідство: радянський невідомий солдат-захистник та оточена почтом з гіпсових янголят богоматір. За однією огорожею, на одному, можна сказати, обійсті - і нічого, що ідеології в тих, хто встановлював ці скульптури, діаметрально протилежні.

В костелі.

Давайте про історію храму трошки.

Довгий час католики Лосяча вчащали до костелу в Скалі - хоча погодьтеся, туди майже 10 км, це далеченько. Тим більш в до-автомобільні часи.

Католиків було чимало (станом на 1885 рік - понад 600 чоловік). Потрібен був храм. І він з'явився.

Таємниці з цим храмом - одна на одній сидить і іншою поганяє. За даними книги "ЛЬВІВСЬКА АРХІДІЄЦЕЗІЯ ЛАТИНСЬКОГО ОБРЯДУ" (Т.1, ст. 207), храм звели в 1889 році. За іншими даними (яким якраз не суперечить одна з меморіальних дошок в костелі) такий красень-храм будували 10 років, з 1896 по 1906 рр. Яка з версій правдива, знають архівні документи. Яких у мене нема. :о).

Відомо, що кошти на костел дала родина Голуховських з Скали (Агенори Голуховські були да-а-алеко не останніми людьми в Австро-Угорщині). Освятили храм під титулом св. Антонія Падуанського.

Станом на 1903 р. (за однією з версій, на той час, коли будівництво ще йшло повним ходом) в Лосячі нараховувалося понад 800 католиків.

З 1904 р. парохом був о. Ян Бобчинський. З 1912 р. і в міжвоєнний час  парохом був о. Казимир Голицький.

В 50-60х рр. ХХ ст. Лосяцький костел був єдиним діючим римо-католицьким храмом тодішнього Скала-Подільського району. Це навіть не дивлячись на те, що з кінця 1960-х костел залишився без священика (до 1953 р. парафію ослуговував отець Голицький, потім майже десять років на служби сюди приїжджав отець Йосип Адамчик). На той час в селі мешкало близько 150 католиків. Костел все-таки закрили на початку 1970-х років, переобладнавши його під склад запчастин для тракторів і вантажівок.

Віруючим повернули храм в 1990 р. Повторно освятили його 21 квітня 1990 р. В 2002 р. закінчили розписувати інтер'єр поліхромією (кошти на це виділив львівський кардинал Мар'ян Яворський).

При вході до костелу св. Антонія Падуанського збереглася плита з присвятою на латині тому-ж таки Антонію за його святі діяння від кардинала Болеслава Тарковського (датована 31 серпня 1932 р. В Лосячі також є великий греко-католицький храм.