Ізмаїл певний час був під Румунією.

Населення:  84 800 (2001)

Телефонний код: 048 41

Карта міста

Карта

Місто-порт на Дунаї з поліетнічним населенням: тут живуть росіяни, українці, болгари та молдавани та представники ще кількох десятків національностей. І історія в міста теж багатонаціональна: початок Ізмаїлу поклала давньогрецька торгова факторія Антіфіла. З часом її зайняли римляни і переіменували на Сморніс. Слов’янські племена угличів, які оселились тут в ІХ ст., назвали місто Сміл (Сініл). Місто входило до Галицько-Волинської держави, аж поки в XIV ст. не потрапило під юрисдикцію Молдавського князівства. З 1538 р. тут протягом 274 років заправляли турки, вони ж і збудували в Сінілі фортецю, а місто перейменували на Ішмасль («почуй, Боже»).

Кінець XVIII століття — час виснажливих російсько-турецьких воєн. Ізмаїл дістався імперії Романових лише після війни 1806-1812 рр. Вже в 1813 р. тут врочисто відкривають російський порт, який невдовзі потіснить сусідів-конкурентів у Аккермані та Рені. В Бесарабію потягнулися переселенці-колоністи, яких чекали обіцяні царем пільги та свобода віросповідання. Та Кримська війна внесла в царські плани свої корективи: місто знову потрапляє до Порти, аж поки знову не увійде до Російської імперії в 1877р. І знову ненадовго: з 1918 по 1940р. ця територія була складовою Румунії. Така часта зміна держав пояснюється просто: саме в Ізмаїлі зходилися торгові шляхи з Галацу, Хотина, Бендер і Кілі.

В радянські часи ізмаїльський порт став одним з найбільших на Дунаї. На жаль, від легендарної фортеці, яку штурмом брали війська О.Суворова в 1790р., зараз майже нічого не лишилося: за мирним договором 1856р. її підірвали. На території форпосту зараз розташована мечеть XVI ст., де працює діорама штурму Ізмаїла.

Славні часи... Суворов надіслав туркам ультиматум: "Я з військами сюди прибув. 24 години на роздуми про здачу — воля, перший мій постріл — вже неволя, штурм — смерть". На що командувач гарнізону Айдозлі-Мехмет відповів: «Скоріше Дунай зупиниться в своїй течії і небо впаде на землю, ніж підкориться Ізмаїл». Він був впевнений: твердиня, укріплена французькими та німецькими військовими інженерами,  вистоїть. На 11 бастіонах чатували 260 гармат. Гарнізон складався з 35 000 воїнів. Суворівські вояки захопили фортецю за один день, і в цьому їм допомогли козаки під командуванням отамана Антона Головатого, які першими увірвалися в твердиню. До речі, в наступному штурмі Ізмаїлу в 1808р. брав участь автор «Енеїди» Іван Котляревський. А ще тут бував в 1821р. О. Пушкін — шукав могилу Овідія, оглядав руїни фортеці та гарнізонну церкву, а потім написав про місто:

«Сия пустынная страна
священна для души поэта.
Она Державиным воспета
и славой русскою полна».

В 1891р. тут записував бесарабський фольклор Максим Горький, а наступного року в Ізмаїл приїхав Михайло Коцюбинський, який пізніше напише збірку «Бесарабські оповідання». 1897р. — візит в Ізмаїл письменника В. Короленко. 

В Ізмаїлі працюють музей О. Суворова, філіал Одеського краєзнавчого музею, філіал одеської картинної галереї, Будинок художника. Туристів чекають готелі «Дунай», «Грін Холл», «Ізмаїл», «Гостинний Двір» та «Фієста».

	Примарія (румунський аналог ратуші або міськради) в Ізмаїлі

Примарія (румунський аналог ратуші або міськради) в Ізмаїлі

Це якось пов'язане з бджільництвом.