Новий грандіозний культовий центр села. Видно кілометрів за п'ять.

Карта

Координати 48°38′41″ пн. ш. 26°11′14″ сх. д.

Село поблизу Мельниці-Подільської, залізнична станція. Тут рельси-рельси-шпали-шпали закінчуються - і Збруч не перетинають. Хоча й були на початку ХХ століття амбітні плани десь поблизу спорудити залізницю до Кам'янця. Не судилося - Росія і Австро-Угорщина щось не поділили по-своєму, по-імперському. Єдиний наслідок: в Окопах готували-готували колію, аж городище руське пошкодили. а в Панівцях звели шикарний міст. Вірніше, одні пілони. І то добре:).
На околицях села, повідомляє карта Борщівського району, видана тернопільським видавництвом "Наш світ", виявлено численні археологічні пам'ятки. Збереглися кургани і поселення скіфських часів (7-6 ст. до н.е.), римські поховання ІІ ст.. Знайдено цінні старожитності: прикраси, зброя, знаряддя праці. Великий бронзовий казан (О!) скіфського часу тепер у експозиції Краківського краєзнавчого музею.
А туриста що тут привабити може? Звичайно, церква - і, звичайно, зроблена з дерева, та ще й багато десятиліть тому. Така є тут. Путівники кажуть, що вона у центрі села, що неправда. Не доїжджаючи до бару (інший орієнтир: пам'ятник Шевченку. Ще інший орієнтир: дикого кольору кам'яна жінка на могилі загиблих воїнів поруч з велетом українського духу. Останній орієнтир: фото збоку) приблизно з квартал, потрібно звернути страшненькою дорогою униз - і їхати доти, доки церква не постане перед вашими очима. зрозуміло?:)
Що ж, поговоримо про церкву. Патрон її - Іван Богослов, зведено храм у 1763, деякий час обходилися без дзвіниці. потім вирішили, що це неподобство - і у 1775 році дзвіниця постала поруч з церквою. Добре роздивитись майстерність теслів минулого у вас не вийде: мода вкривати дерев'яні храми саркофагом з бляхи не минула Іване-Пусте, щоб їй, тій моді, було пусто. Кажуть, дерево під таким панцирем ще швидше гниє і помирає, аніж під дощами-снігами м'яких подільських зим. Але кого це стосується, якщо на сонці храм блищить як меч архангела Михайла? Ото ж і воно.
При вході до церкви - старезні (але абсолютно не історичні) ікони-цвинтарі. Не один десяток мух закінчив своє життя "за стеклом". Хоча на камеру то все, певно, не фільмували.
Розвитку села сприяла побудова у 1989 році залізниці, про яку я вже згадувала. Зараз та сама залізниця навряд чи приносить такі ж дивіденти селянам, як то було сто років тому.
Хоча храм спорудили й завидний. Нечастий приклад гармонійної споруди. Інтер'єри аляповато-розкішні. Розкішне і лиття воріт біля греко-католицької церкви. А більше мені про це село немає що розказувати :). <

	Мозаїчна каплиця

Мозаїчну каплицю біля церкви виготовили львівські майстри.