Панорама Голоскова. 9 листопада 2008 р.

Палацовий будинок маєтку Моркових - Римських-Корсакових.

Карта

Кам'янець не просто поряд - він, здається, й не закінчився ще: це лише на старих картах між містом і селом на північ від нього є кількакілометровий проміжок, позбавлений населених пунктів. "Історія міст і сіл УРСР" навіть стверджує, що цей проміжок рівний 7 км, в що повірити можна лише тоді, коли згадаєш: мікрорайон Жовтневий - досить новенька частина Кам'янця.

Навіть доїхати сюди стареньким пазиком на якихось 25 копйок дорожче за мінімальну вартість проїзду в маршрутці. І три труби кам'янецького цемзавода видніються над кручами Смотрича: високими, симпатичними, але поки що - не каньонно-скелястими. Чудо природи почнеться десь за Пудлівцями, хоча тут, в Голоскові, і так досить мальовничі краєвиди.

Але я приїхала за тим, що пригледіла ще років з 8 тому: за панською садибою, в якій зараз розташована сільська школа. Її не помітити було важко: на горбку, в парку - коротше, відразу помітно, що перед нами старий маєток.

Дошка, що вмурована в стіну палацу в Голоскові

Про Голосків багато розказувати не буду: ну, археологічні знахідки доби трипілля, ну поховання епохи ранньої бронзи, ну перша згадка від 1460 р. (в списку сіл, з яких король Казимир Ягелончик дозволив кам'янецьким єпископам брати десятину). 1553 р. Сигізмунд Август надав Голосків в пожиттєве користування Івану Свірчу й сину його Івану. В 1615 р. Голосків поділявся на Старий та Новий, орендарем поселення був Краушовський з дружиною Урсулою з Свірцьких.

Весокі береги Смотрича так і просяться під замок - і справді, в 1629 р. новий орендар села Броніслав Грушевський зводить тут невелику дерев'яну фортецю - здається, лише для того, щоб потім приставати до короля Владислава  IV з вимогами відшкодувати кошти, які пішли на будівництво. Що сталося з фортецею далі, я не знаю.

В 1919-1920 рр. в Голосківській початковій школі працював вчителем відомий байкар Микита Годованць - це вже цікавіше (жив байкар неподалік від моєї хати, далеченько ж йому було на роботу добиратися...).

Так як маєток в Голоскові належав не полякам, годі й шукати інформацію про нього в Р.Афтаназі чи А.Урбанського. Проте відомості про село є в Ю.Сіцинського.

Коли Поділля в 1793 р. відійшло до Романових, Голосків з усім кам'янецьким староством перейшов у власність Аркадія Моркова. На межі ХІХ-ХХ століть селом володів наслідник Моркова - Микоалй Володимирович Римський-Корсаков (1825-1900, про це до сьогодні нагадує старовинна меморіальна таблиця, вмурована на рівні першого цокольного поверху маєтку. Таке враження, що він прям там і похований).

Церква знаходиться на іншому берез річки. Перші відомості про храм Різдва в Голоскові стосуються 1741 р. (тоді це була дерев'яна крита стареньким гонтом церквиця, більше схожа на капличку). В 1782 р. в селі звели муровану церкву (існувала до 1882 р., коли буда збудована нині існуюча церква).

В обласному реєстрі пам'яток фігурує тільки парк (площа 12,67 га), зараз досить запущений. Якщо пройти від палацу до вихода з парку по діагоналі, натрапимо на двох старих кам'яних левів (ніс в одного облущився від часу). Колись вони, напевно, стояли вартовими біля палацу, та з радянських часів чомусь підправлені в заслання в дальній кінець зелених насаджень.

Якщо ж ходити від левів не діагоналями, а по прямій, вийдемо до кількох споруд господарського призначення. Кілька з них - релікти радянської доби, часів, коли у голосківської школи було щось на кшталт літньої їдальні і добротного туалету. Але поруч з цими імперськими рештками - висока споруда, схожа на вежу, зведена з каменю. Ось це явно залишки маєтку Римських-Корсакових. Зараз там, напевно, склад непотребу.

	А залишки парку стережуть два старих леви

Один з паркових левів, 19 квітня 2010 р.