Ідилія з 1901 р. Хрест біля церкви Різдва Богородиці в 2007 р. Краєвиди навколо Делятина в 1914 р.

Карта.

Ще кілька слів про Делятин.

	Церква Різдва Богородиці

Симпатичний дерев'яний храм в тихому куточку містечка, в колишньому урочищі Посіч. Чотиритомник "Пам'ятки містобудування і архітектури УРСР" (том 2, стр.243) чомусь впевнено датує храм 1620 роком. Насправді ця дата здається дещо притягнутою за вуха, хоча у факт, що саме в 1620 р. саме на цьому місці стояла саме дерев'яна і саме церква, віриться легко. Стенд біля самої святині з датуванням більш реалістичний: 1785 рік.

Чотиритомник цей рік теж згадує як дату перенесення цієї хрестової в плані одноглавої церкви з урочища Луги на теперішнє місце. Плюс ще були перебудови 1894 та 1902 років.

Храм має прибудови з трьох боків східної частини, а до західної приєднано критий тамбур. Первісне готнове покриття замінили на дешеву бляху.

Якою церква була столітя тому, можна подивитися на архівній фотографії.

У вівтарі є запрестольна ікона з позолоченими ризами. В інтер'єрах зберігся масляний живопис ХХ ст. Зберігся різьблений позолочений іконостас і два пісмти роботи народного майстра В.І.Турчиняка. Сама я йце все не бачила - храм, не дивлячись на неділю, було зачинено.

Дерев'яна квадратова в плані двоярусна дзвіниця стоїть трохи східніше за храм. її стіни слугують виставковим майданчиком для дитячих малюнків - мило. Споруда походить з 1785 р., її ніхто нізвідки не перетаскував, відразу тут стояла. Дзвіниця має піддашшя на кронштейнах.

	Костел св. Франциска.

Костел знаходиться при самісінькій трасі, не помітити його неможливо. Типовий зразок храму, які массово виникали на Західній Україні з 1919 по 1939 рік. Еклектика з романського і готичного стилів.

На жаль, храм був зачинений.

Легенди про цей храм, згадані Тарасом Прохасько, я цитувала на сторінці про Делятин архівний.

	Музей Марка Черемшини.

Літературний музей Марка Черемшини розташований в ошатній вілі в закопанському стилі при трасі. Теж був зачинений. Ну так вже якось вийшло.

До речі, письменник не жив в цьому будинку, а лише працював кілька років у адвокатській конторі домовласника. Марко Черемшина був тут адвокатським помічником - аж поки в 1912 р. не переїхав до Снятина. Господарем віли був керівник української радикальної партії, посол Віденського парламенту іі галицького Сейму Микола Лагодинський.